Найчарівніша Чіо-Чіо-сан

У Тернополі 2012 рік проголошено Роком Соломії Крушельницької. 

Сьогодні виповнюється 140 років від дня народження нашої славетної землячки. 

У перші десятиріччя ХХ століття на оперних сценах світу царювали чотири співаки – Баттістіні, Карузо, Тітта Руффо, Шаляпін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їх висот і стати врівень з ними. Нею була Соломія Крушельницька. 
В широкому світі, де вона тріумфально виступала на кращих оперних сценах, її називали «незабутньою Аїдою», «єдиною в світі Джокондою», «найчарівнішою Чіо-Чіо-сан», «неповторною Галькою», «ідеальною Брунгільдою», «неперевершеною Саломеєю», «вражаючою Валькірією», «винятковою Лорелеєю». За свідченням великого диригента Артуро Тосканіні, в операх Вагнера, Штрауса, Піцетті, Каталані, Пуччіні Соломія Крушельницька була неперевершеною. Її образ став уособленням справжньої жіночої вроди, великого таланту і рідкісної природи голосу. Голосу, що вражав, бентежив та полонив. 

 Соломія народилася 23 вересня 1872 р. на мальовничій Тернопільщині, у селі Білявинці, в сім'ї священика. Ще в ранньому дитинстві дівчинка виявляла неабиякі музичні здібності. Вчиться грати на фортепіано, а в 10 років виступає в хорі «Руської бесіди» у Тернополі. 
Справжнім другом та наставником дочки був її батько, Амвросій Крушельницький, який підтримав потяг дочки до співу. Він відправляє Соломію до Львівської консерваторії, яку вона закінчує з медаллю й відзнакою у 1893 році. 

Львівський оперний театр відразу запрошує Соломію на сцену. Вона успішно дебютує у Львові в опері «Фаворитка» Г. Доніцетті, потім у «Сільській честі» Масканьї. Саме тоді її почула італійська співачка Джемма Белінчіоні. Вона запропонувала Крушельницькій поїхати до Італії, де її зможуть прослухати фахівці з бельканто. Джемма сумнівалася в меццо-сопрано співачки. Тож Соломія приїжджає до Мілану і починає брати уроки у відомої викладачки вокалу Фаусти Креспі. Справді, замість мецо в неї виявилося потужне лірико-драматичне сопрано з об'ємом майже в три октави! Через рік Соломія уже співає провідні партії у кращих оперних театрах Італії. Її тріумф відкриває перед нею двері оперних театрів Росії, Польщі, Франції, Іспанії, Німеччини, Єгипту, Південної й Північної Америки, Португалії та багатьох країн світу. 

Але співачка не зупиняється на досягнутому, вона їде до Відня, щоб вивчити провідні партії в операх Вагнера. Їй вдається стати найвидатнішою «вагнерівською примадонною» ХХ століття. Досягнувши блискучих результатів, Крушельницька виконує найскладніші партії Вагнера: «Лоенгрін», «Валькірія», «Трістан та Ізольда», «Тангейзер». Вона багато гастролює у Варшаві, Парижі, Відні, в Санкт-Петербурзі, в Міланському «Ла Скала». Після виступу в січні 1902 року у Петербурзі, виконуючи партію Тетяни в «Євгенії Онєгіні» на сцені Маріїнського театру російська критика назвала її «жінкою-Шаляпіним». 

Завдяки Соломії Крушельницькій була відроджена відома опера «Мадам Батерфляй» Джакомо Пуччіні. У 1904 році на сцені театру «Гранде» Соломія тріумфально виконала партію Чіо-Чіо-сан в опері «Мадам Батерфляй». Публіка сім разів викликала акторів і композитора на сцену. Після вистави Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй». 

Її голос звучав по усьому світі, але найчастіше вона співала в Аргентині — кожного сезону з 1906 по 1911, у 1913, її останній у 1923 році. Крушельницька стала в цій країні настільки популярною, що саме її було запрошено у 1910 році виконати на урочистому святкуванні
100-річчя незалежності державний гімн Аргентини! 

Коли Соломії Крушельницькій було трохи за сорок, вона пішла зі сцени, присвятивши себе тільки концертній діяльності. Співачка виконувала старовинні, класичні, сучасні й народні пісні сімома мовами — італійською, французькою, німецькою, англійською, іспанською, польською й російською. Однак усі концерти закінчувала виконанням українських народних пісень. В Італії вона прожила понад сорок років. Після смерті свого чоловіка, італійського адвоката Чезаре Річчоні вирішила повернутись на батьківщину. 

  З 1944 року Крушельницька стала професором Львівської консерваторії ім. Лисенка — викладала вокал, влаштовувала концерти у філармонії. У її будинку завжди збиралися студенти, які просто її обожнювали . 

Востаннє співачка вийшла на сцену в 1949 році. У Великому залі Львівської філармонії 78 річна співачка вкотре підкорила публіку надзвичайним голосом і артистизмом. Мало хто знав, що вона вже була хвора на рак горла. Можна тільки припустити якою ціною давався їй спів. 

Через два роки її не стало. Поховано Соломію Крушельницьку на Личаківському кладовищі, у Львові. На могилі — юний Орфей з арфою в руці — символ музики, якій вона присвятила все своє життя. 

В пам'ять про неї в Україні засновано міжнародний конкурс оперних співаків імені Соломії Крушельницької. На її честь перейменовано Львівський оперний театр. 

У серпні 2010 року у Тернополі відкрили перший у світі пам’ятник С. Крушельницькій. Автор фігури, Володимир Стасюк, працював над пам'ятником у Львові за допомогою братів Володимира й Андрія Сухорських. Скульптура висотою 3,8 метра і вагою 3,5 тонни — перша в області вилита з цілісної бронзи. 


Окрім цього, пам’ятника, у світі є лише погруддя співачки у Львові та Мілані.






За матеріалами: ridna.ua
                               ВікіпедіЯ